я вырос на сказках,легендах и байках ,я вырос в Советской стране. носил я значок октябрятский и галстук и ленину верил,как все. Но были вопросы,что спать не давали, зачем мы рождались на свет? а что будет дальше, никто не расскажет, умрём и не будет уж нас. и я в жизнь лихую , с полоборота вскочил как попало и с кем. тонул там не раз ,но спасал меня кто-то, я снова ходил,пил и ел.
Но вот оборвался спасительный пояс,трясина меня приняла. людское болото и жизнь моя минус. хоть жив я, но нет уж меня. не стазу но всё же пришло облегчение, свет Божий пробился сквозь тьму. в душе появилось-оно-озарение, Христос прошептал мне: люблю.
Христос мой Спаситель, Своею рукою с болота мне путь указал. грехи все мои Он Своей Чистой Кровью, покрыл и Своим там назвал. я вырос на сказках, на чистом обмане но правду Иисус мне раскрыл. я выплыл из тьмы ,из густого тумана, и Богу себя посвятил.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
