Спасибі, Вседержителю, за сніг,
За горлицю, що на вербі воркує.
З яких вона прилинула доріг?
Мо`, аж від Тебе… Шепіт мій почує.
Освячені прозористі слова
Червоним інеєм на ґрати ляжуть,
А муза з палахкого рукава
Сріблясті перли висипле на сажу.
Спасибі, Триєдиний, за журу,
За промені розрадоньки – від мами,
За те, що залицявся вірний друг,
А недруги змаліли – цятки в рамі,
За намистиння сміху – з кришталю,
За те, що шиби й очі уціліли,
За те, що серед мінусів є плюс.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
О собаке.. - Сотниченко Андрей 2000г.решил написать и о "наших меньших",поскольку они-замечательные творения Божьи,и зачастую эти маленькие лохматые,и не очень,друзья,составляют часть нашей жизни,в чем-то,как я думаю,помогая нам сделаться лучше и добрее.Жаль лишь,что век их короток...но память об этом помогает больше их любить.спасибо Господу,что они есть рядом..
